Суїцидальна поведінка. Будьмо уважні один до одного!

Що ми можемо зробити для попередження самогубства?

Суїцид (лат. – себе вбивати) – навмисне самоушкодження зі смертельним фіналом. Ключовими чинниками, що призводять до самогубства, вважають психологічні. У структурі суїцидальної поведінки виокремлюють внутрішню (психічну) форму: думки, уявлення, задуми про суїцид, емоційні переживання, наміри; та зовнішню (дієву) форму: суїцидальні спроби і завершені суїциди.

Суїциди поділяють на три основні групи: справжні, демонстративні й приховані.

1. Істинний суїцид— це правдиве бажання вмерти. Не буває спонтанним, хоча інколи вигля­дає досить несподіваним. Такому суїциду завжди передують пригнічений настрій, депресивний стан або просто думки про завершення життя. Причому оточення цього стану може і не зауважувати. Іншою особливістю істинного суїциду є розмірковування та переживання про сенс життя.

2. Демонстративний суїцид- не пов’язаний із бажанням умерти, а є способом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Це може бути і спроба своєрідного шантажу. Смертельний результат у такому випадку є наслідком фатальної випадковості.

3. Прихований суїцид (непряме вбивство)— вид суїцидальної поведінки, що не відповідає її буквальному визначенню, але з тією ж спрямованістю і результатом. Це дії, що супроводжуються високою ймовірністю смерті. Більшою мірою це поведінка, націлена на ризик, на гру зі смертю, ніж на завершення життя. Це й ризиковане керування автомобілем, і захоплення екстремальними видами спорту або небезпечним бізнесом, і добровільні поїздки в гарячі точки, і вживання сильних наркотиків, самоізоляція.

Що робити, якщо ви помітили схильність до с

уїциду у близьких?

Якщо у близької людини помічені схильності до суїциду, то найкраще, що можна зробити, – допомогти їй отримати кваліфіковану допомогу від спеціалістів.

У процесі спілкування варто:

• не панікувати;

• бути відкритими, давати розуміти людині, що вона цінна для вас;

• проявляти підтримку та розуміння;

• не знецінювати особу та її переживань;

• уникати споживання алкоголю та інших психоактивних речовин;

• давати зрозуміти, що з кризового стану/важких переживань є вихід;

• не тиснути, а в турботливій формі пропонувати допомогти особі отримати допомогу.

Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною.

2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень.

3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх.

4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі.

5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми.

6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей.

7. Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра.