ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАНІСТЕРАПІЇ У РОБОТІ З ДІТЬМИ

Довіра до собаки формується швидше ніж до людини тому, що собака

не засуджує, не насміхається, вона дружелюбна, тепла та пухнаста.

Згадування про використання домашніх тварин з терапевтичною метою

найперше прийшло до нас із середньовічної Бельгії. Там люди та домашні

улюбленці проходили спільну реабілітацію. Продовжили цю практику у

німецькій лікарні для душевно хворих пацієнтів та безхатченків.

Також є дані про те, що у 1940-х роках Американський Червоний хрест

і Корпус Армійської авіації створили ферму, де ветерани військових дій

могли взаємодіяти з тваринами, піклуватися про них і одночасно зцілюватись

від хвороб і травм, отриманих на фронті. Вважалося, що взаємодія з

тваринами заспокоює, допомагає ветеранам забути про війну та

сконцентрувати увагу на відновленні власного здоров'я.

Одним із прихильників анімалотерапії був Зігмунд Фрейд.

Використовуючи свою собаку у клінічній практиці, вважав, що собака може

точно визначити характер пацієнта. Його спостереження привели до

усвідомлення того, що собака заспокоює пацієнтів, а особливо, дітей.

Однак найперші формальні досліди та терапевтична робота були

проведені в 1961 році саме Борисом Левінсоном. Випадковим відкриттям для

нього стало те, що присутність його собаки під час сеансів терапії позитивно

впливає на релаксацію маленьких пацієнтів.

Пізніше Борисом Левінсоном і Конрадом Лоренцем була розроблена

концепція взаємодії людини і тварини. Вказаний зв'язок пояснюється

необхідністю людини відчувати єднання з природою, враховуючи щоденний

хаотичний стиль життя.

Термін «пет-терапія» ознаменував початок зацікавленості дослідників

психологічним впливом взаємодії людини з твариною на психічний,

емоційний стан пацієнтів. Після цього спеціалісти почали розглядати тварин

як партнерів у терапії, а не як інструмент.

У 1977 році його методику успішно реалізували психіатри Сем та

Елізабет Корсун з Огайо. Вони запропонували групі досліджуваних узяти

собак з притулку та проводити з ними час кожен день. Декілька тижнів

спілкування привели до очікуваних результатів, пацієнти показали достатній

рівень впевненості у собі.

А у 1981 році у Мельбурні анімалотерапія внесла свої корективи у

лікуванні людей похилого віку.

Американські психологи - анімалотерапевти відомі Алан Бек та Аарон

Катчер висунули версію про те, що терапевтичний ефект під час занять з

собакою досягається шляхом тактильного контакту. Позитивна енергетика

тіла тварини передається людині за допомогою погладжуючих рухів по

шерсті собаки-терапевта.

Американський психіатр Елеонора М. Волой описала свою теорію, де

вказано, що любов тварини схожа на материнську і саме тому є такою цінною

для людини.

В останні роки британське Міністерство охорони здоров'я виділило

декілька мільйонів фунтів стерлінгів на розвиток зоотерапії. Є припущення,

що така послуга скоро буде включена у стандартний пакет медичного

страхування пересічного громадянина Британії та буде включена у роботу

офіційних медичних установ.

Завдяки міжнародним волонтерським програмам метод каністерапії

почали практикувати й українські психологи та кінологи.

На даному етапі (2019 рік) міжнародні ініціативи фінансують проекти з

підготовки фахівців з каністерапії. Разом з тим, психологи, які пройшли

навчання раніше, отримують перші позитивні результати роботи в цьому

напрямку.

Каністерапія (від лат. Canis – собака та грецьке - терапія – лікування) –

різновид анімалотерапії. Один із видів лікування та реабілітації людини за

допомогою звичайних та спеціально відібраних і навчених собак під

наглядом кваліфікованих фахівців.

Анімалотерапія, як вид терапії, що використовує тварин та їх образи

для надання психотерапевтичної допомоги, окрім каністерапії, включає і такі

види терапії як, іпотерапія, дельфінотерапія, фелінотерапія.

Але серед усіх видів виділяють каністерапію як одну із найбільш

доступних.

---

Каністерапію використовують у медичній та соціальній реабілітації не тільки як психотерапевтичну методику, яка сприяє розвитку розумових та емоційних здібностей, покращенню рухової моторики, а також як метод, який посилює ефективність розвитку особистості під час корекційних занять.

---

Також з метою розвитку зацікавленості, пізнання навколишнього світу,

розширення кругозору були розроблені програми для слабозрячих та сліпих

дітей. Спеціалісти країн Заходу використовують каністерапію під час

лікування від таких серйозних захворювань, як аутизм, дитячий

церебральний параліч, серцево-судинні захворювання, гіперактивність,

фобії, затримка мовлення та тривожність.

Такий ефективний психотерапевтичний метод, як каністерапія має

наукове обгрунтування. Воно базується на таких прикладах:

• Помічено, що під час стресу люди доторкаються до волосся,

проводять певні маніпуляції з ними, а це означає, що вовна тварин

заспокоює.

• Американські вчені дослідили, що під час погляду на собаку у

людини зменшується показник гормону стресу-кортизол та

збільшується рівень гормону щастя - ендорфін.

• Під час взаємодії із собакою у дітей постійно створюються нові

нейронні зв'язки, розвивається головний мозок. Це пояснюють вчені

тим, що контакт з твариною зумовлює роботу усіх сенсорних відчуттів:

зір, слух, нюх, тактильні відчуття.

• Для залучення собак до роботи як терапевтів значним

мотиватором є той факт, що в свідомості людини сформований

позитивний образ собаки.

• Собаки легко навчаються вербальним командам і з охотою їх

виконують.

• Собаки володіють деякими якостями, притаманними людині:

емоційністю, здібністю виражати свої переживання діями, реакціями на

комунікацію людини, звуками, мімікою.

• Собаки вміють виражати співчуття.

• Собака-терапевт тримає під контролем, підказує підвищений

рівень цукру у крові, артеріальний тиск, серцебиття - зміни у стані

здоров'я людини.

• У тварин дихання та серцебиття природнє тоді, як людина може

змінювати, керувати ним. Тому внаслідок контакту з твариною

організм людини відновлюється, відбувається природнє постачання

поживних речовин, збагачення клітин киснем, нормалізується робота

органів і систем, розвивається мозок.

Із собакою виконання будь-яких рухливих вправ стає можливим:

ходіння, повзання і т.і. Собака виконує роль тренажера.

Таким чином, можна виділити основні функції каністерапії у роботі з

дітьми:

• Психофізіологічна функція. Нормалізація роботи нервової системи,

психіки, зняття або зниження рівня стресу.

• Психотерапевтична функція. Сприяння відновленню гармонізації

міжособистісних відносин людей.

• Функція задоволення потреби в компетентності. Найважливіша

потреба людини виражається у формулі «я можу».

• Функція самореалізації. Сприяє задоволенню потреби бути

значущим для інших, важливим в їхньому житті.

• Функція спілкування. У процесі взаємодії здійснює функцію

партнера для спілкування.

Виокремлюють основні методи каністерапії: пасивна та активна

діяльність.

Під час таких занять діти не контактують безпосередньо із твариною.

Терапевтичний вплив досягається шляхом спостереження за собакою. Такий метод може бути використаний на перших заняттях з дітьми, які бояться собаку. Зміна на активну діяльність у таких випадках відбувається за бажанням дитини та виявленням зовнішніх ознак зменшення рівня страху у пацієнта. Згідно спостережень дитина отримує відчутну користь від присутності тварини в одному приміщенні з нею. Протягом занять з активним методом діяльності з собакою терапевтичний ефект досягається шляхом залучення тварини у спільні ігри з пацієнтами, а також завдяки процесу догляду за ними (розчісування вовни, годування, прикрашання).

Практична діяльність каністерапевта починається з діагностування

тривожності учнів. Трапляється, що результати можуть показати підвищений рівень тривожності та, навіть, страхи в окремих дітей.

Після цього проводиться анкетування, за допомогою якого можна

визначити досвід взаємодії з тваринами у дітей, дати оцінку в залежності від

того який він мав характер: позитивний чи негативний - наявність стресових

ситуацій під час взаємодії з тваринами.

Знайомство починається із підготовчих занять-бесід під час, яких діти

розглядають фото майбутнього гостя, малюють своїх улюблених тварин або

тих, про кого мріють.

Наступне заняття учні навчаються дихальним вправам, які

можна використовувати у стресових ситуаціях, про що вони дізнаються від

психолога. Також дітьми проводиться сенсорний аналіз відчуттів від

контакту з іграшковою собакою. Психологічна готовність дітей до зустрічі з

живою твариною дозволяє спланувати та провести перше заняття

каністерапії.

У нашому ліцеї для цього був відібраний пес Євсей. Його порода - російський мисливський спаніель. Собаки такої породи вважаються ідеальними для роботи з дітьми, кінологи характеризують їх дружелюбними, терпимими,

рухливими, слухняними, працьовитими та вони легко піддаються дресуванню.

Заняття проходять частково на килимі і мають форму виключно

групових занять у кількості приблизно 5 дітей. Перед заняттям собака повинна бути вимита, знаходитись у відмінній фізичній формі, без соматичних захворювань.

Терапевтичний процес поділяється на три фази:

• Фаза регресії

• Самоконтроль поведінки, емоцій (за необхідності може бути

виключений в індивідуальному порядку).

• Заключна фаза – прощання.

У першій фазі головна задача – налагодження взаємовідносин між

собакою та дітьми. Любов та міцна дружба є основою для наступної фази.

Цей етап має за мету формування самооцінки дитини, її впевненості у собі.

Стимулом для цього є ігри тому, що завершення кожної гарантовано

приносить відчуття успіху.

На етапі першого знайомства домінують сенсорні задачі і акцент на фізичний контакт, відчуття піклування. Вказана фаза триває декілька місяців і завершується після того, як діти відчули прихильність до нового друга.

Деяким дітям потрібен час, щоб звикнути та побороти свій страх.

Контакт налагоджується поступово. Проводиться ретельне, систематичне

спостереження за реакцією пацієнта. Поки страх не мине деякі діти можуть

годувати та піклуватися про собаку на відстані, фізичний контакт відбувається за допомогою кінолога - опосередковано.

Зазвичай контакт групи з собакою-терапевтом встановлюється приблизно через 15 хв. Більшість дітей прагнуть доторкнутись до гостя. Із отриманням нового позитивного досвіду діти стають більш спокійні. У тих, хто не боявся тварину,чітко прослідковується зняття м'язової напруги, їм краще вдається управління собакою у порівнянні з напруженими, більш тривожними одногрупниками. Виконання команд собакою є результативнішим у дітей, які віддавали команди більш впевнено.

Під час вправи «Хвилинка для краси» діти можуть використовувати додаткові предмети для догляду за собакою: щітки, гребінці, різнокольорові стрічки, шпильки та зав'язки. Вправа виконується у доброзичливій атмосфері, в ігровій формі. Каністерапевт звертає увагу дітей на емоції та реакції Євсея впродовж заняття та стимулює учасників до аналізу причинно-наслідкових реакцій. Після чого діти роблять висновки щодо емоційного стану тварини в залежності від дій оточуючих тим самим стимулюючи учасників до переключення уваги зі своїх тривог на піклування про інших.

У наступне заняття може бути включено дистанційну вправу, де кінолог

разом з дитиною ведуть на м'якому повідку собаку. При цьому у дитини

повідок окремий від повідка кінолога, що створює ілюзію наче дитина

самостійно керує рухами тварини. Це служить додатковим стимулом до

формування адекватної самооцінки «юного кінолога».

Під час другого заняття можна вже прослідкувати динаміку розвитку взаємин між собакою-терапевтом та дітьми адже нова вправа введена у роботу спираючись на рівень сприйняття пацієнтами появи тварини та запропонованих вправ з нею.

Перед початком виконання такої вправи психолог ставить дітям задачу

та вони ознайомлюються з поясненнями щодо послідовності виконання дій. Кінолог звертає особливу увагу на силу голосу та характер звучання команди - впевнений, чіткий, помірно голосний. Тобто характерний для впевненої у собі людини.

Вправа зорієнтована на виконання разом із собакою невисоких бар'єрів,

повзання, обхід перепон у заданому кінологом темпі. Вдале виконання

завдання дитиною та собакою значно підвищує рівень самооцінки

маленького учасника та тим самим знижує рівень тривожності. Ступінь

довіри між дітьми та собакою - терапевтом зростає після вдалих спроб

дресирування у подальших заняттях.

На заключному етапі робота має проводитись у фазі «Собака як «дзеркало»».

Головна мета роботи – корегування проблем у взаємовідносинах дитячого коллективу та продовження формування самооцінки у дітей. Собака тут виступає моделлю взаємовідносин. На прикладі дій собаки, його реакцій та відображення ним різного настрою, діти вчаться аналізувати поведінку тварини та визначати її причини.

У той час як на першому етапі головною задачею було знизити рівень

тривожності, то на другому етапі перед дітьми стоїть завдання навчитись

підтримувати товаришів, вміти знаходити позитивні якості, бути

толерантними до оточуючих, виховувати у собі вміння та бажання знаходити

компроміси під час спілкування. Задача терапевта – разом з дітьми на

прикладі собаки, зрозуміти, що вони повинні зробити, щоб налагодити

взаємовідносини.

На завершення робота дітей заключається у виконання улюблених вправ або тих, які краще за все виходили у формі вільного спілкування. Його метою

є закріплення ефекту ситуації успіху, ствердження адекватної самооцінки, робота з висновками у сфері налагодження взаємовідносин з однолітками.

Треба сказати, що за необхідності каністерапевт може планувати та корегувати подальшу взаємодію у залежності від виявлених проблем та індивідуальних особливостей групи дітей.

Порівняльний аналіз початкових даних про рівень тривожності з

даними, які грунтуються на системному спостереженні за поведінкою

корекційної групи дітей, як правило,свідчать про ефективність методики каністерапії у роботі з дітьми з підвищеним рівнем тривожності. Значно покращується загальний емоційний стан учасників, рівень їх самооцінки.

Таким чином, проведений аналіз роботи каністерапевтів різних країн

свідчить про те, що собаки-терапевти, як основні учасники каністерапії,

мають сприятливий вплив на дітей, у чому ми мали змогу впевнитись під час проведених занять у нашому ліцеї.

Каністерапія – це метод, який сприяє формуванню та відновленню

психологічного здоров'я особистості, поєднуючи в собі елементи педагогіки,

психології, дихальної гімнастики. Головна роль собаки – привернути увагу

пацієнта, викликати довіру та мотивувати до необхідності роботи над собою.

Довіра до собаки формується швидше ніж до людини тому, що собака

не засуджує, не насміхається, вона дружелюбна, тепла та пухнаста. Також

собаки виключні емпати. Тобто відразу розпізнають настрій людини, що

притаманне особливостям фізіології тварини. Вони чітко реагують на зміни

мікроміміки людини, невербальних проявів, тембр голосу. Під час взаємодії

із собакою у людини підвищується рівень гормону радості та знижується

рівень гормону стресу.

Саме тому вивчення та впровадження каністерапії як нового, альтернативного, дієвого методу психотерапії у роботі шкільного психолога є надзвичайно актуальним, оскільки на даному етапі в Україні це питання відносно нове та недостатньо вивчене. Необхідно переймати досвід зарубіжних країн та активно впроваджувати у роботу практичних психологів в освітніх закладах України.