Батьки,як перша допомога дітям 5 клас. Адаптація.

Перші тижні навчання - період адаптації. Діти тривалий час перебували на дистанційному навчанні і на літніх канікулах, тому більшість втратили навички соціальної взаємодії.

У житті дітей у цьому році відбулися зміни: їх звичний режим дня змінився погодинно, з'явилися нові вимоги і правила,у деяких учнів додалися нові навчальні дисципліни, нові вчителі-предметники, учні 5 класів перейшли до середньої ланки навчання, хтось цього року змінив школу чи клас. Кожен вказаний момент так чи інакше впливає на протікання адаптації дитини і формування позиції школяра. Тому, чим більше зовнішніх обставин, які впливають на комфорт дитини, тим більше часу триває процес адаптації.

«Я не хочу до школи! я не піду до школи!» Слова - жахливий сон батьків. Під кінець першого тижня навчання - вже накопичилась втома, діти не звикли прокидатись так рано, відвикли від правил, звикають до однокласників, вчителів. А ще - вони переживають "втрату" вільного часу.Третій день від початку навчання, кінець першого тижня, "синдром понеділка" і третій тиждень навчання - кризові етапи в адаптації до школи.

Коли дитина каже: "я не хочу до школи", ці слова звучать глобально. І нам важливо привчити себе загальне – "не хочу" – розділяти на конкретні «локальні» маленькі частини.

Як правило, виявиться, що дитина - хоче ходити до школи, і якщо ми будемо конкретизувати, якщо йому допомогти розібратися, він уточнить: АЛЕ

•- мені складно прокинутися сьогодні чи взагалі прокидатися вранці

•- мені складно зосередитись (під час уроків я весь час думаю про…)

•- я не розумію предмета

•- я все забув

•- мені хочеться плакати, я наче в тумані, все дратує

•- я не виконав домашнє завдання

•- Мені страшно не впоратися, отримати погану оцінку

•- я погано почуваюся (захворів, відчуваю тривогу, боюся захворіти)

•- мені нудно (я швидше справляюся із завданнями, відчуваю, що витрачаю час) або - я не розумію того, що пояснюють вчителі

•- я багато пропустив, не можу швидко наздогнати

•- я погано бачу, погано чую

•- я соромлюся (брекетів та інш)

•- Мені не вистачає часу на те, що для мене важливе

Я прошу дитину переформулювати так: Я хочу до школи, АЛЕ

•Мені буде спокійніше, легше, коли...

•І з конкретними пунктами вже легше розбиратись.

У будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей зʼявляються специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. У нових умовах виникають високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до ступеня сформованості в дітей певних навчальних знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до певного середовища, але й до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Головне – абсолютне прийняття дитини зі всіма її перевагами й недоліками. Це запорука порозуміння в родині.

2. Намагайтеся зрозуміти з якими труднощами стикається дитина при переході з початкової школи до старшої. Не відмовляйте дитині у допомозі при виконанні домашнього завдання, якщо вона просить. При цьому не робіть нічого замість дитини, робіть з нею, привчайте її до самостійності.

3. Допоможіть п’ятикласнику запам’ятати імена класного керівника і вчителів-предметників. Познайомтесь із ними особисто, встановіть контакт.

4. Не висловлюйтесь негативно про школу, вчителів у присутності дитини, навіть якщо вам здається, що для цього є підстави. Створюйте у дитини позитивне ставлення до школи. Спробуйте розібратися у проблемній ситуації, що виникла. Краще, щоб вчитель був вашим однодумцем.

5. Забезпечте своїй дитині дотримання оптимального для цього віку режиму дня й зручне робоче місце вдома. Розробіть пам’ятку з виконання домашнього завдання.

6. Подбайте про те, щоб у вашої дитини були друзі, товариші з класу, запрошуйте їх до себе в гості.

7. Щоденно цікавтесь шкільними справами дитини, виявляючи увагу і терпіння, не обмежуйтесь фразами «Що отримав?», «Як справи?». Розпитуйте про настрій, виявляйте емоційну чуйність, діліться враженнями. Створіть дитині емоційний комфорт вдома, навчіться розуміти й поділяти думки підлітка.

8. Радійте досягненням своєї дитини. Не будьте скупими на хвалу, помічайте навіть незначні успіхи і досягнення. В жодному разі не порівнюйте її з іншими дітьми, оцінюйте не дитину, а її вчинки.

9. Успіх чи невдача впливають на мотивацію навчання, тому особливу увагу приділяйте ставленню дитини до помилок, невдач, промахів, бо це є поштовхом до самовдосконалення.

10. Не змушуйте дитину працювати «на оцінку», бо це провокує шкільні страхи, що пов’язані з невпевненістю у своїх силах, тривогою щодо негативних оцінок чи їх очікуванням.

11. Контролюйте дитину. Якщо сварите її, поясніть за що. Не згадуйте часто помилки дитини, щоб її критикувати.

12. Не залякуйте дитину – страх гальмує її діяльність.

13 Коли виникають невдачі, розберіться разом і намагайтесь передбачити наслідки дій.

14. Завжди зустрічайте своїх дітей з любовʼю!

Бажаю нам всім – дорослим і дітям - наскільки можливо, легкої адаптації до школи.